7 березня у Хорошівській гімназії пройшов уже традиційний День самоврядування.
Уроки проводили учні, а вчителі були присутні на уроці в ролі консультанта-партнера. Нові «вчителі» мали можливість на практиці спробувати себе у цій ролі та намагалися якомога краще і цікавіше провести урок з улюбленого фаху. Школярі та гімназисти повинні були ставитися до старшокласника, що вів урок, з повагою, слухатися та сприймати його як справжнього «учителя на день».
Одним з найактивніших організаторів Дня самоврядування були президент Анна Герасимчук та випускник гімназії, студент київського вузу Олександр Нечипоренко. Вони брали активну участь у підборі бажаючих старшокласників, які могли б виконати роль учителів. Звичайно, йому було дуже непросто, адже інтереси всіх учасників Дня самоврядування не можна відразу задовольнити – це потребує багато сил і організаторських здібностей, проте Анна і Олесандр з цим завданням справився гарно.
Мали достатньо клопоту і наші вчителі – їм потрібно було підібрати посильну для нового «вчителя» тему, допомогти учневі скласти план уроку. Фото
6 березня відбувся психолого-логопедичний круглий стіл: «Разом розвиваємо та навчаємо наших дітей». Його підготували логопед Колодій Валентина Петрівна та психолого-педагогічна служба в особах Кравчук Людмили Василівни та Ковальчук Світлани Антонівни. Вчителі початкових класів та вихователі групи продовженого дня мали змогу вдосконалити свої професійні навички, погратися, позмагатися, обмінятися досвідом роботи. Захід пройшов творчо і весело. Фото
21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.
З метою формування знань учнів про шлях становлення рідної мови, виховання почуття патріотизму, національної гідності для старшокласників Хорошівської гімназії було проведено свято «Збережемо наш скарб – рідну мову». Його підготувала вчитель української мови та літератури Наталія Іванівна Грицькевич разом з учнями 10-Б. Активну участь у ній узяли представники гімназійного самоврядування, зокрема, президент учнівської співдружності «ТЕМП» Анна Герасимчук, секретар парламенту Світлана Опанасюк, а також їх однокласники та учні 8-В та 7-А класів.
Ведучі Герасимчук Анна та Дмитро Вініченко розповіли присутнім: «Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.
Історія цього свята йде з Пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які мали зухвальство виступити за надання бенгальській мові статусу офіційної. Зрештою, після визвольної війни, в 1971 році, східна частина Пакистану виокремилась в незалежну державу Бангладеш зі своєю мовою.
В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови».
На фоні ліричної музики поезії про красу української мови читали Олександра Добровольська, Юлія Кулик, Анастасія Рихтер, Дар’я Гомонюк та Юлія Козаченко. Гарний настрій глядачам створили Ревім Недзельський, Віталій Кос, Зоя Речиць, Павло Горшкальов. Вони інсценізували гуморески Павла Глазового «Кухлик», «У трамваї», «Красотульки». Наталія Іванівна підготувала презентацію до свята, а також підібрала відеосюжети про найкрасивіші місця України, про неповторність мови рідної землі. Окрасою актової зали, де проходило свято, стала стіннівка «Розквітай же, рідна українська мова», яку було виготовлено в техніці скрапбукінгу.
Останню частину свята було присвячено геніальній поетесі – Лесі Українці. Світлана Опанасюк та Юлія Герасимсук читали вірш «Як би тобі, доню», у якому мама повчала доньку:
Не посмій зламати гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути-м’яти,
Але рідну мову маєш пам’ятати.
Ці слова Доньки Прометея є важливими для кожного з нас. Фото
Одним із завдань гімназійного самоврядування є допомога в організації змістовного навчання. Без смачного харчування це не можливо. Тому щодня два учні-старшокласники здійснюють чергування в їдальні. Вони закуповують хліб, розносять порції, витирають столи. На фото: Павицький Олексій та Сидоренко Валерія за роботою.
Одного ранку дівчинка пішла з мамою в поле. Трохи притомившись, вона лягла під деревцем і заснула.
… І приснилась дівчинці казкова країна. У ній було все незвичайне: тварини, квіти, дерева і навіть сонце і небо. Діти тут не ходили до школи, але були дуже розумні і добрі. У цій країні навіть трава була не зелена, а веселкова. Дівчинка підійшла до моря, яке теж було казковим. Вона здивувалась, адже навіть вода у морі була не синя, а золота. Дівчинка швидко збудувала собі чарівний кораблик і попливла в далечінь. Довго тривала її подорож. Нарешті кораблик зіткнувся з піщаним бережком. Дівчина почула писк і побачила перед собою печеру.
«Цікаво, а що там?», – подумала юна мандрівниця і сміливо зайшла всередину. У печері сиділо яскраве веселкове кошеня. Підійшовши ближче, дівчинка запитала:
Як тебе звати?
Кошеня відповіло:
Мене звати Веселка. А як тебе звати?
Мене звати Оксанка.
Візьми мене з собою. У печері так холодно…
Дівчинка протягнула руку і…прокинулася. Поруч на траві сиділа мама.
Мамусю, а де кошеня Веселка?
Яке кошеня? Оксано, тобі, напевно, щось наснилося. Ходімо, доню, додому.
З тієї пори і досі дівчинка думає: чи це був сон, чи ні…
15 лютого – у день вшанування учасників бойових дій на території інших держав − представники гімназійного самоврядування привітали зі святом своїх наставників-учителів. Це майстери, учителі технологій Данюк Олександр Тимофійович та Бура Микола Олексійович. Бажаємо їм довгих років життя і здоров´я))
Історія неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має сумні сторінки. Україна – це країна пісні і краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних…
9 лютого класний керівник Надія Михайлівна Ігнатенко та учні 8-В класу підготували та провели годину скорботи «Голокост – лихо століття». Сумно горіла запалена свіча. Надія Михайлівна в ролі історика ознайомила присутніх з основними віхами цією трагедії:
«27 січня – День пам’яті жертв Голокосту. Ця дати пов’язана з днем звільнення першого з німецьких концтаборів смерті – Освенціума, який знаходився в Польщі. З 1940 по 1945 рік у ньому було знищено 1 млн. 400 тис. чоловік, з них 1 млн.100 тис. – єврей.
Що ж означає «голокост»? У перекладі з давньогрецької – всеспалення. На мові іврит (єврейській) – шоа – катастрофа, лихо.
Голокості – цілеспрямоване винищення народу, а, зокрема, єврейського. У політиці негативне ставлення до євреїв носить назву антисемітизм (проти семітів). Семіти – стародавня назва єврейського народу. Антисемітизм був характерний протягом тривалого часу для багатьох країн світу. У Німеччині з 1933 року, після приходу до влади Гітлера, антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави.
З 1938 року антисемітизм переріс у Голокост – винищення всіх євреїв на захоплених фашистами територіях. До 60 відсотків європейських євреїв, а це близько 6 млн.чоловік було знищено нацистами в роки Другої світової війни в семи тисячах концтаборах смерті та гетто»
Справжнє свято казки подарували нам учні 1-Б класу з талановитою і співучою Мошківською Наталією Олегівною.
3 лютого в актовій залі гімназії вони підготували вірші, пісні, танці та інсценізацію народної казки «Рукавичка». Маленькі актори були гарно вбрані. Вони старанно співали і танцювали, весело розказали присутнім про пригоди лісових звірят і створили незабутню казкову атмосферу))) Фото
2-3 лютого гімназисти-волонтери взяли участь у районному зборі гуманітарної допомоги для дітей Авдіївки. Учні та вчителі приносили у кабінет № 38 теплий одяг та взуття, канцелярське приладдя, іграшки, їжу. Це все було ретельно посортовано, упаковано у великі картонні коробки та підписано. Очільники самоврядування Анна Герасимчук, Зоя Речиць, Владислав Щербина. Разом з педагогом-організатором Оленою Сергіївною Ковтонюк передали зібрані речі у громаду селища, звідки вони будуть перевезені до Авдіївки. Фото
Самоврядування в дії: Чергування в їдальні
